“Аутизм треба розуміти, а не боротися з ним.”Аутизм (або розлад аутичного спектра, РАС) - це не хвороба, яку треба лікувати, а стан, який виникає в наслідок порушення роботи 
головного мозку. Він проявляється труднощами у спілкуванні та соціальній взаємодії. Водночас сила/глибина проявів може бути різною. Важливо розуміти, що дитина з РАС поводиться певним чином не через поганий характер чи недостатнє виховання.
головного мозку. Він проявляється труднощами у спілкуванні та соціальній взаємодії. Водночас сила/глибина проявів може бути різною. Важливо розуміти, що дитина з РАС поводиться певним чином не через поганий характер чи недостатнє виховання.Можливо скорегувати й адаптувати людину, навіть невербальну, до спілкування за допомогою альтернативних засобів комунікації.
Варто пам'ятати, що не лише люди з аутизмом мають призвичаюватися до суспільства, але й суспільство — призвичаюватися до них і рухатися на зустріч, з розумінням і толерантністю. 
Кожна людина з РАС – особистість, яка має право на гідне ставлення, повагу та освіту.
До уваги батьків, учителів, соціальних працівників!
Усі мультфільми адаптовані відповідно віку: від 4 до 15 років.Ви можете переглянути їх на YouTube каналі організації МБО Служба порятунку дітей www.youtube.com/@savechild.ukraine, а також на сайті https://savechild.com.ua/ у розділі "Дітям" 
Мультфільми для дітей 4-7 років https://savechild.com.ua/4-7«Мої правила безпеки»
«Кричи. Біжи. Розкажи»
«Безпечні та небезпечні дотики»
«Мій сусід»
«Безпечна поведінка з незнайомцями»
Мультфільми для підлітків 12-15 років https://savechild.com.ua/12-15«Сексуальне насильство у родині»
«Подруга у небезпеці»
Інформація для батьків щодо небезпеки сексуального насильства https://www.savechild.com.ua/bezpekaНехай кожна дитина буде захищена від насильства!
Небезпеки ОНЛАЙН:як допомогти дітям контролювати час у ґаджетах👇🏽👇🏽👇🏽
https://osvita.ua/school/86473/?fbclid=IwAR1nURbsqJtX-pqbFpOv7bCIKkVY8UF1bcrIXVWyn3U5zr0orpjg2LK5GCI
Батькам майбутніх першокласників
Батькам_особливої_дитини
Разом із Безбар'єрність підготували декілька порад для сімей, що змушені були переїхати. Щодня віримо в ЗСУ і чекаємо перемоги.
❓ Як налагодити комфортний побут дитини з аутизмом на новому місці
Постарайтеся взяти з собою улюблену знайому річ до кожного приміщення: 🧸 іграшку і подушку – в спальню, чашку – до кухні, улюблений одяг.
🛏🍫 Якщо можна, зонуйте новий простір: тут ми спимо, тут можна малювати, тут складаємо іграшки, тут робимо руханку, а тут – їмо. Навіть якщо простір дуже обмежений (хостели або табори для біженців), постарайтеся не змішувати ці зони.
📝 Підпишіть кожну зону на стікерах або намалюйте схематичні зображення – за що відповідає ця зона (кухня – тарілка і ложка, спальня – ліжко). Покладіть в кожній зоні особисту річ дитини.
Перший час до призвичаєння проходьте з дитиною шлях від однієї зони до іншої і проговорюйте: «Я йду на кухню їсти», «Спальня, лягаю спати».
👦🏼 🎲 Постарайтеся придумати гру або заохочення до кожного приміщення, щоб підкріпити переїзд великою кількістю позитивних емоцій.
Наприклад, душ завжди починається з улюбленої пісеньки, на кухні – квест з розкладання овочів по кольорах з призом в кінці, наліпка з улюбленим героєм на вхідних дверях.
ℹ️ «Довідник безбар'єрності»
Поради для батьків
Поради батькам, чиї діти погано адаптуються при вимушеному переселенні.
👩👦Як вимушена міграція впливає на дітей та що з цим робити?
🏘Під час війни багато українців змушені були змінити своє місце проживання. В стресових умовах фізичної небезпеки важко дорослим і дітям.
🚗Вимушена евакуація може надзвичайно негативно впливати на емоційний стан дітей через можливі труднощі прийняття та адаптації до нової життєвої реальності.
👦👧Зміна місця проживання, особливо, якщо це інша країна, може обумовлювати різні емоційні та поведінкові реакції у дітей:
🔹нестійкий емоційний стан (від надзвичайно позитивних емоцій до вкрай негативних);
🔹підсилення емоційних проявів (коли емоційні реакції є дуже бурхливими);
🔹 порушення поведінки (навіть у дітей, які зазвичай були слухняними);
🔹проблеми спілкування та порушення стосунків з однолітками та дорослими (непорозуміння, конфлікти).
Як допомогти дитині?
✅В цей період важливо зберігати звичний режим життя дитини, створювати щасливе дитинство попри всі негаразди, навіть в умовах вимушеної міграції.
✅Якщо наближаються якісь важливі події (день народження, державні свята), по можливості святкуйте їх.
✅ Так само, можна створювати приємні моменти, організовуючи зустрічі з друзями, новими знайомими або екскурсії до цікавих місць.
🌻Це дозволить збалансувати емоційний стан дитини, наситити його позитивними враженнями. Свято не варто відкладати на потім, на післявоєнний період, адже життя не можливо зупинити.
✅ Намагайтеся відновити звичні справи, якими дитина займалася вдома.
🌻Це додає душевного спокою і внутрішньої врівноваженості, дозволяє відновити почуття стабільності життя.
✅ Важливо продовжувати навчання. Це можна робити офлайн у місцевій школі, на тій території, де ви зараз перебуваєте, або онлайн в українській школі.
✅ Якщо є можливість, можна продовжувати ті активності, в які була включена дитина вдома, займатися музикою, спортом, відвідувати мистецькі гуртки.
✅ Слідкуйте за тим, щоб дитина достатньо рухалася, більше бувала на свіжому повітрі. Добрими є піші або велосипедні прогулянки, ранкові або вечірні пробіжки, будь-які заняття спортом індивідуально або у групі.
✅ По можливості залучайте дітей до волонтерської допомоги, спрямованої на підсилення України і кожного українця.
🌻 Долучення до спільної національної справи додає особистісної впевненості, формує патріотичні почуття, дозволяє відчувати себе справжнім УКРАЇНЦЕМ! 🇺🇦
За матеріалами Ірини Тичини
Як говорити з дітьми про війну
Тема війни постійно присутня в інформаційному полі, і дитина будь-якого віку, найімовірніше, з нею зіткнеться. Якщо ваша дитина звернулась до вас із подібним запитанням, не потрібно його уникати. Говорити про небезпеку із дітьми — варто, втім робити це чесно, доступно та не розповідати більше, аніж сама дитина питає. Це не повинно бути залякування. Дитині потрібно пояснити, що треба робити у надзвичайних ситуаціях.Коли дитина відчуває або бачить невпевненість дорослого, то починає боятися. Це інстинкт. Цю невпевненість вона відчуває через голос, обертони, вібрації і навіть через запах. Дорослий, розмовляючи з дитиною про сумні події, має дати їй відчуття захищеності – тепер уже вербально. Сказати, наприклад: "Я тебе захищу. Тут ми цього не допустимо". Або, якщо дитині дійсно щось загрожує, то дорослий, помагаючи їй евакуюватися, каже: "Я тебе захищаю". Понад усе дітей травмує – невпевненість батьків. Діти хочуть бачити своїх батьків упевненими людьми. І ми транслюємо дитині ідею про те, що будь-яка війна закінчується.
Діти, особливо маленькі, можуть ставити ті самі запитання знову і знову, ходячи по колу. Дорослим треба бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання. Знову і знову казати, що з нами все буде добре, все буде гаразд, ми знаємо, як діяти в разі небезпеки і обов’язково вбережемося. Давати тілесний контакт. У будь-якій тривозі завжди задіяне тіло. Тому важливо обіймати, давати відчути кордони. Разом вовтузитися, будувати халабуди.
Якщо хтось із членів родини перебуває у локації воєнних дій, потрібно пояснити дитині, що він це робить заради безпеки, заради того, щоб наступив мир. Що тато (брат, дядько) – герой, він сильний і знає, що робить. Дитина також може долучитись до підтримки воїнів: писати листи, малювати малюнки. Важливо створити усі умови, щоб дитина почувалась у безпеці, щоб знала, що батьки, незважаючи ні на що, турбуватимуться про неї і будуть поруч.
Якщо дитина боїться, що батька заберуть на війну і вб'ють, потрібно казати: "Я не допущу, щоб мене вбили, ти будеш у безпеці, я тебе захищаю. Якщо мене заберуть на війну, я всіх ворогів швидко переможу і швидко до тебе повернуся". Транслювати лише впевненість.
Дітям молодшого підліткового віку теж слід давати відповідь саме на поставлене питання. Можна ділитися своїми думками, почуттями. Але треба бути готовим, що діти молодшого підліткового віку і підлітки можуть мати свою точку зору і хотітимуть поділитися нею. Неодмінно слід давати їм таку можливість. Із підлітками шукати відповіді разом. Їм важливо знати, що ваша увага з ними, ви не у смартфоні, а дивитесь очі в очі. Цей контакт є запрошенням до діалогу: «Ти можеш мені довіряти, можеш мені сказати, я поруч і підтримаю». Дорослий хвилюється, переживає, співчуває, але він залишається стабільним — для дитини це найважливіше. Страх втрати контролю — найбільший для дитини після страху втрати близької людини. Коли дитина бачить, що дорослий не контролює ситуацію, не контролює сам себе — це лякає, і тут можливе потрапляння в дуже глибоку воронку тривожності, з якої важко вибратися.
Тому так важливо зберігати спокій!!!
Усім нам спокою, сил і мирного неба!
ПРО БЕЗПЕКУ ДИТИНИ ЗА КОРДОНОМ
Щоб захистити себе та свою дитину за кордоном, важливо знати про можливу небезпеку та дотримуватися простих правил 
Якщо ви або ваша дитина в небезпеці – телефонуйте місцевим екстреним службам та звертайтеся до посольства України в країні призначення. Лінія екстреної допомоги в ЄС – 112.
Поради батькам під час війни.
*ЮНІСЕФ створили брошуру з найважливішою інформацією для батьків, які біжать від воєнних дій разом із дітьми. Основні правила безпеки, гігієни, харчування, щеплення, психологічної підтримки – все це зібрано в одній брошурі: https://uni.cf/36lNOpI.
У брошурі можна знайти відповіді на питання, які наразі є найбільш актуальними. Вони допоможуть створити безпечне середовище та підтримати здоров’я українських дітей та їхніх батьків.
Брошуру можна переглянути і скачати за посиланням:https://www.unicef.org/ukraine/media/18131/file/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%B0%D0%BC%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8.pdf
.
Як говорити з дітьми про війну та загрози.Історії мам...
Війна в Україні стала серйозним викликом для родин з дітьми. Під загрозою обстрілів та бойових дій важливо пояснити дітям, що відбувається, і підтримати у критичній ситуації. Читайте 7 історій українських мам про те, як вони говорять з дітьми про війну і що роблять для їхньої безпеки: https://uni.cf/3pZUr7w
Зараз батьки роблять усе можливе, щоб захистити своїх дітей. Але найголовніше, що їм потрібно — це МИР вже ЗАРАЗ!
Хтось облаштовує разом з дитиною укриття задля підтримки командного духу. А хтось робить «змагання» зі зборами та спуском в укриття. Серед інших дієвих рішень - підтримка режиму дня, багато обіймів та відповіді на всі запитання дітей.
Надзвичайна ситуація,як діяти?
Якщо мова про школярів та підлітків — то найперше — треба говорити з ними про всі тривоги та сумніви. Не варто заперечувати небезпеку та знецінювати їх почуття страху. Просто визнайте, що ніхто не готовий до війни і всім нині незатишно. Але — говорити про все це треба спокійним голосом, адже діти — ваші союзники. Порадьтесь з ними, як і що робитиме ваша родина в разі загострення ситуації.
Для маленьких дітей важливий тактильний контакт
Дітям дошкільного віку важливо знати, що мама й тато поруч і вони завжди допоможуть та попіклуються про те, аби все було добре. «Обіймати, розповідати цікаві історії, співати колисанки — все це дієві заспокійливі для маленьких. Можна також відволікати їх ліпкою, або заняттями, які розвивають дрібну моторику — така творчість відвертає увагу. А ще дуже корисні будь-які руханки.
Можна навіть вчити вірші, або співати — так «виштовхується» страх і негативні емоції. Це — прості та рятівні для дитячої психіки вправи.
Головне правило: спокійні батьки — спокійні діти
За будь-яких умов у родині треба берегти спокій. І тут батьки повинні потурбуватись про інформаційну гігієну. Обмежити перегляд новин, не шукати «адреналін» у соцмережах. Стежити, щоб діти теж не зловживали токсичним контентом. З підлітками і школярами можна обговорити план дій, щоб бути готовим на випадок, коли ви почули звук сирени і йдете у сховище.
Навіть маленьким дітям не треба казати неправду. Треба просто пояснити їм — сирена — це звук, який означає, що варто потурбуватись про себе. У сховищі обов’язково обіймайте дітей. Вони повинні відчувати вас поруч і це додаватиме їм впевненості.
«Обіймати, пояснювати і відволікати», — ось головні дії, які мають робити батьки. І будь-що — голос мами, тата чи старших членів родини має бути спокійним.
Бережіть себе і свої родини!!💙💛
Як навчити дітей культурі раціонального використання часу?
Тайм-менеджмент – це набір правильних навичок, які допомагають людині досягати бажаних результатів. Саме з дитинства набагато простіше навчитися правильному ставленню до часу та його організації.Ми підібрали корисні поради для батьків та дітей на цю тему.
☺️✅ Прибирати на робочому місці.
Перше, з чого треба розпочати планування дня школяра — організація простору. Коли робоче місце засмічене, це підвищує рівень стресу. Здається, що справ більше, ніж є насправді. Тому важливо навести лад.
✅ Плануйте разом
Плануйте вихідні, свята, канікули разом із дитиною. За сімейною вечерею можна обговорити думки і намалювати карту бажань: взяти будь-який аркуш паперу - можна навіть розкотити шпалери по всій підлозі, щоб увійшло більше ідей - і записувати все, що спадає на думку.
✅ Використовуйте таймер або пісочний годинник
"Метод помідора" - техніка управління часом, запропонована Франческо Чірілло наприкінці 1980-х. Методика передбачає збільшення ефективності роботи при менших часових витратах за рахунок глибокої концентрації та коротких перерв. Традиційно завдання виконується протягом 25 хвилин, потім п'ятихвилинна перерва. Відіграє роль психологічний ефект – секунди та хвилини витікають прямо на очах.
✅ Застосуйте техніку часових блоків
Наступний рівень планування часу дитини - зробити розпорядок дня. Це і називається тайм-менеджментом.У виділені проміжки потрібно займатися суворо запланованою справою та не відволікатися. Головне — приблизно розуміти, скільки часу займе та чи інша дія. Розклад може бути гнучким, а плани – змінюватися.
✅ Намалюйте матрицю Ейзенхауера
Суть матриці, яку вигадав колишній президент США, полягає в тому, що потрібно записати усі ваші справи. При цьому поділити їх на чотири групи за важливістю та терміновістю:
- термінові та важливі;
- термінові, але з важливі;
- нетермінові, але важливі;
- нестрокові та неважливі.
Цей спосіб організації тайм-менеджменту особливо стане в нагоді, якщо справ накопичилося багато, і підліток не знає, чим варто зайнятися насамперед, а що можна відкласти.
✅ Складіть план на день, тиждень, місяць, рік
Допоможіть дитинi складати короткострокові та довгострокові плани. Так вона бачитиме, що треба зробити завтра, а що — за тиждень, або навіть місяць. У голові не буде плутанини.
✅ Їжте «жаб»
Марк Твен одного разу сказав, що якщо зранку з'їсти жабу, залишок дня буде чудовим завдяки відчуттю, що найгірше на сьогодні вже позаду. "Жаба" - це та обов'язкова робота, при думці про яку у вас псується настрій. Перше правило жабоїдіння: якщо жаб дві, спочатку слід з'їсти ту, яка бридкіша. 🙂 Існує думка, що «жаб» варто «є» вранці, щоб не відкладати найнеприємніше на десерт.
✅ Їжте «слонів»
"Слона", як "жабу", не з'їж за один раз. Тому його радять «є по шматочках». Тобто розбивати «слона» на багато невеликих справ-біфштексів. Вони вже не здаватимуться такими глобальними та непідйомними.Щоб з'їсти цілого слона, його потрібно поділити на маленькі шматочки. Чим складніше завдання, тим непосильніше воно здається. Допоможіть дитині розділити велику справу на конкретні кроки.
✅ Їжте «сир»
Діри в сирі - це завдання швидкого реагування, які забирають не більше 15 хвилин. Наприклад, є завдання «забратися в кімнаті». Вона виглядає абстрактно і забирає багато часу. У ньому потрібно визначити мікрозавдання: помити підлогу, витерти пил, пропилососити, розкласти речі, розібрати шафу. Одна справа може зайняти 5–10 хвилин, це і є «дірки у сирі». Весь «сир» буде з'їдено, коли справа виконана повністю.
✅ Грайте в капітана корабля
Є справи, які можна здійснити командою. Наприклад, підготувати день народження. Дитина регулює організаційні питання, роздає завдання, а наприкінці перевіряє, щоб усе було готове.
✅ Щеплюйте проактивний підхід
Існують два підходи: реактивний - коли ми пливемо за течією та проактивний – коли ми самі плануємо життя.Коли дитина проактивно підходить до вирішення завдання, вона не чекатиме, коли все само налагодиться або вже стане неактуально: вона вчитиметься самостійно вирішувати, як чинити.
✅ Підсумовуйте результати та хваліть дитину
Ніщо так не мотивує бути продуктивним, як оголосити про справи на всі почуття або поділитися вже досягнутими вершинами.
✅ Нагадуйте
Не сподівайтеся, що дитина все одразу запам'ятає. Залишайте йому стікери з нагадуванням, але не використовуйте повчальний тон («помий посуд»). Краще використовувати «чарівні» слова: «Будь ласка, не забудь промити посуд».
Ігри для зняття тривоги і стресу у дитини
Ці ігри для молодшого шкільного віку допоможуть батькам краще справитися із тривогою і стресом у дитини.
1. Рослина.
Казка про те, як деревце придивляється до нового «грунту», розглядає, хто поруч росте, пускає коріння. Приживається. І з часом починає цвісти, до нього прилітають друзі-птахи, прибігають звірі ... Якщо дерево, за словами дитини, відчуває себе незатишно і небезпечно, запитуємо - що б йому допомогло, можливо, паркан, можливо, ангел або фея дерев, можливо, дорослий друг. (Можна після практики підійти до реального дерева, пов'язати стрічку, обійняти його, погладити)
2. Ігри з обличчям.
На обличчі людини будь-якого віку, яка перенесла травматизацію, може застигати маска. (Постійно байдужий або застиглий в одній складній емоції вираз обличчя). В такому випадку будуть корисні будь-які «пластичні» ігри.
Можна почати з розминки справжнього шматочка пластиліну. Потім, «перетворюємо» дитину в пластилін. З його обличчя «виліплюємо» різні форми (смикати щічки, просимо надути щоку ...)
Граємо в конкурс «кривлялок». Корчимо разом з дитиною всілякі пантоміми.
Стаємо акторами і робимо маленьку постановку будь-якої казки. Найпростіша - ріпка, рукавичка ...
Крапелька фарби.
Для зняття напруги, розслаблення, трансформації фіксації на одному переживанні, стані, події. Капаємо акварельною фарбою в воду, розглядаємо візерунки на воді, спостерігаємо за тим, як розчиняється фарба. Буде здорово, якщо потім з дитиною протанцювати, прожити пластикою тіла рух фарби у воді. Нехай дитина своїм тілом покаже рух хвиль акварельки.
Стрибки.
Тривожні діти інтуїтивно вибирають для себе ігри зі стрибками. Їм важливо стрибати на батуті (замість батута вони все одно виберуть ліжко. Стрибки знімають напругу, дають можливість відчути опору на стопу, «невагомість» при стрибанні впливає на стовбурові структури мозку. Замість заборони стрибати, можна створити «спеціальні місця для стрибання». Наприклад - «тут можна стрибати на одній нозі, тут на двох .
Немає коментарів:
Дописати коментар